Літнє міжсезоння НБА добігає кінця, і аналітики починають підбивати перші підсумки селекційної роботи клубів. Особливу увагу експертів привернула неоднозначна стратегія «Портленд Трейл Блейзерс». Команда, яка вперше з 2021 року пробилася до плей-оф і продемонструвала характер у серії проти фіналіста Західної конференції «Сан-Антоніо Сперс», цього літа ухвалила низку рішень, які відверто спантеличили баскетбольну спільноту. Замість точкового підсилення навколо наявного костяка, керівництво створило перенасичену та хаотичну задню лінію, поставивши під сумнів подальші перспективи розвитку франшизи.
Парадокс обміну Джа Моранта та просторова криза «Блейзерс»
Головною подією міжсезоння для Орегону став гучний обмін, у результаті якого команду поповнив зірковий розігруючий Джа Морант. Цей хід миттєво спровокував жорстку дискусію серед експертів не лише через перебір гравців на позиції першого номера, а й через тактичну несумісність лідерів. Наразі головною зіркою та фундаментом майбутнього в Портленді бачать форварда Дені Авдію. Логіка побудови сучасного баскетбольного колективу вимагає створення максимального простору навколо такого виконавця. Проте поява Моранта діє з точністю до навпаки, адже його ігровий стиль багато в чому дублює функції ізраїльтянина: агресивні проходи, гра на загострення під кошиком та постійний тиск на трисекундну зону суперника.
У ситуаціях із позиційним нападом проти команд із потужним захистом під кільцем ефективність такого дуету викликає серйозні сумніви. Уся відповідальність за розтягування оборони суперників тепер лягає на плечі молодого центрового Донована Клінгана. Його минулорічні 34% реалізації дальніх кидків дають надію на прогрес, але йому доведеться суттєво збільшити обсяг атак з периметра, щоб тримати опонентів у напрузі. Якщо Клінган не зможе стабільно загрожувати з дистанції, атака «Блейзерс» ризикує перетворитися на хаотичні та неефективні індивідуальні проходи без належного простору для маневру.
Загадка Шейдона Шарпа та управлінський хаос у клубі
Ще однією невирішеною дилемою для тренерського штабу залишається роль, яку має відігравати Шейдон Шарп. Незважаючи на чудову середню результативність минулого сезону у 20.8 очка всього за 29.4 хвилини на паркеті, 23-річний атакувальний захисник досі виглядає чужорідним елементом у загальній системі. Шарп є гравцем настрою з нестабільною дальною зброєю: за 234 матчі в лізі він виконав понад 1200 триочкових спроб, проте його кар’єрна точність становить скромні 33%. Він не має навичок елітного захисника і не здатний ефективно перемикатися на wing-позиціях, що робить його повною протилежністю класичним 3&D виконавцям, які так необхідні нинішньому «Портленду».
Ситуація із розподілом ігрового часу виглядає критичною. У ростері команди досі залишаються ветерани Деміан Ліллард і Джру Голідей, а також молодий Скут Гендерсон. Усім їм доведеться ділити хвилини на задній лінії з Морантом та Шарпом. Зсунути Шарпа на позицію легкого форварда неможливо, оскільки там уже задіяні Дені Авдія та Тумані Камара. До того ж, після підписання нового контракту з Робертом Вільямсом III на суму $14 мільйонів, залишається незрозумілою доля перспективного центрового-другорічника Янга Гансена. Ситуацію ускладнює і позиція нового власника франшизи Тома Дандона, який націлений на жорстке скорочення бюджету. За такого вектора розвитку на фанатів з Портленда чекають дуже непрості часи.
Джерело: sports.yahoo.com
