САН-АНТОНІО — Поки весь баскетбольний світ затамував подих в очікуванні першого матчу фіналу НБА, молода суперзірка Віктор Вембаньяма знайшов хвилину для спокою. Перед самим виходом на паркет він зупинився, щоб привітати групу особливих уболівальників у футболках Сан-Антоніо Сперс. Схиливши голову, він приєднався до них у короткій молитві. Це не просто фанати — це Сестри Салезіянки Святого Івана Боско, яких у місті знають як “Черниці Сперс”. Ця унікальна історія віри та спорту, що триває вже понад 20 років, стала невід’ємною частиною ідентичності техаського клубу.

Від виховних листів до духовної підтримки на паркеті

Історія “Черниць Сперс” розпочалася досить незвично. Кілька десятиліть тому сестри-пенсіонерки, корінні техаски та пристрасні вболівальниці, стежили за іграми по телевізору та радіо. Вони щиро вболівали за команду, але іноді їх засмучувала поведінка головного тренера. Грегг Попович, відомий своїм вибуховим темпераментом, часто ставав об’єктом їхніх лагідних зауважень. Сестри почали писати йому листи, у яких хвалили за успіхи, але водночас делікатно докоряли за втрату самовладання на майданчику. “Вони писали: ‘Тренере, ви там зовсім розлютилися, тримайте себе в руках, ми молимося за вас'”, — згадує сестра Бернадетт Мота.

На подив багатьох, Грегг Попович не просто прочитав ці листи, а й почав відповідати. Так зав’язалася міцна дружба, яка триває досі. Дружина тренера, покійна Ерін Попович, також підтримувала тісні зв’язки з громадою сестер. Сьогодні ця присутність на матчах є символічною: поки в Нью-Йорку на трибунах сидять Бен Стіллер чи Трейсі Морган, у Сан-Антоніо за команду моляться сестри в чорно-білих кольорах поверх свого чернечого вбрання. Для самих сестер це частина їхньої місії — бути там, де молодь, і любити те, що любить молодь, аби через спорт відкривати їм шлях до вищих цінностей.

Спільна енергія трибун: молитви, барабани та благословення

Цього сезону підтримка Сан-Антоніо Сперс стала ще більш різноплановою. Окрім молитовних сестер, на арені з’явилася група “Шакали”, створена за ініціативи Віктора Вембаньями, щоб відтворити атмосферу європейських футбольних матчів із барабанами та гучними співами. Хоча підходи різні — одні моляться в тиші, інші скандують “Оле, Оле, Оле” — мета в них одна. Віктор Вембаньяма зазначає, що бачити таку організовану та щиру підтримку громади для нього є великою радістю, адже це додає команді неймовірної сили.

Вплив сестер іноді здається майже містичним. Під час фіналу Західної конференції вони дали особливе благословення гравцеві на ім’я Люк Корнет. Результат не змусив себе чекати: у вирішальний момент сьомої гри проти Оклахома-Сіті він виконав неймовірний блок-шот, який допоміг “Сперс” вирвати перемогу та вийти у фінал. Чи це було божественне втручання, чи просто збіг, але для вболівальників у Сан-Антоніо відповідь очевидна. Навіть Папа Римський оголосив червень місяцем молитви за спорт як засіб досягнення миру, що додає цій історії ще більшої ваги. Для сестер Салезіянок ця увага також стала благословенням: завдяки розголосу багато людей почали жертвувати кошти на їхню благодійну місію, допомагаючи бідним та молоді, що є їхнім головним покликанням поза межами баскетбольного майданчика.

Джерело: sports.yahoo.com