Історична перемога «Нью-Йорк Нікс» у фіналі НБА 2026 року знову розпалила дискусії навколо величі баскетболістів, які коли-небудь одягали форму цієї легендарної франшизи. Розігруючий захисник Джейлен Брансон не просто привів команду до першого титулу за останні 53 роки, а й зробив це в абсолютно феноменальному стилі, набравши 45 очок у вирішальному п’ятому матчі серії. Цей тріумф змусив уболівальників та експертів замислитися: чи став Капітан Клатч найкращим гравцем в історії клубу, випередивши визнаних ікон минулого?
Для того, щоб об’єктивно оцінити внесок кожного баскетболіста в історію «Нікс», було створено унікальну шестикомпонентну метрику під назвою A.L.W.A.Y.S. (від відомого вислову «Once a Knick, always a Knick» — «Одного разу Нік, назавжди Нік»). Ця система оцінювання враховує зв’язок із містом (A1 Since Day 1), легендарність моментів (Lore), перемоги в регулярному сезоні (Wins), індивідуальні нагороди (Accolades), кількість років у команді (Years) та успіх у плей-оф (Success in Playoffs). Максимально можливий результат за цією шкалою становить 35 балів, де категорія за успіхи в кубкових баталіях має подвійну вагу.
Епоха без перснів: від Кармело Ентоні до Патріка Юїнга
Рейтинг найкращих замикає неймовірний бомбардир Кармело Ентоні, який отримав 22 бали за системою A.L.W.A.Y.S. Мело повернув легітимність і зацікавленість до Медісон-сквер-гарден після важких років, проте його 7 сезонів у Нью-Йорку не принесли значних командних успіхів: відсоток перемог у регулярному чемпіонаті був нижчим за 50%, а в плей-оф команда мала скромний баланс 7–14. Дещо вище розташувалися зірки чемпіонських складів 1970-х років, такі як Ерл Монро (23 бали) та Дейв Дебушер (25 балів), які хоч і приєднувалися до команди посеред кар’єри, але стали невід’ємною частиною її золотої ери. Таку ж кількість балів (25) набрав затятий захисний енфорсер Чарльз Оуклі, чия самовіддача досі залишається еталоном для Нью-Йорка.
На третьому місці опинився легендарний центровий Патрік Юїнг із результатом у 31 бал. Юїнг провів у клубі вражаючі 15 сезонів і є абсолютним лідером франшизи за набраними очками та кількістю перемог. Проте відсутність чемпіонського персня — багато в чому через домінування Майкла Джордана в ту епоху — не дозволила Великому Пату піднятися на саму вершину, попри два виходи до фіналу НБА.
Брансон штурмує вершину: трійка найвеличніших
Новоспечений чемпіон Джейлен Брансон увірвався одразу на четверту позицію, маючи у своєму активі 29 балів усього після 4 років виступів за «Нікс». Його показник перемог у плей-оф (39–22) є просто елітарним, а статус MVP фінальної серії назавжди закарбував його ім’я на склепінні арени. Брансона обмежує лише брак довголіття у команді та той факт, що він не був нею задрафтований, хоча його локальні зв’язки та батько в тренерському штабі частково це компенсують. Якщо Джейлен проведе тут решту кар’єри та візьме ще один титул, він матиме всі права на корону.
Поки що ж перші два місця утримують лідери славетних команд минулого століття. На другій сходинці перебуває залізобетонний Вілліс Рід (32 бали). Його вихід на паркет із травмою у сьомому матчі фіналу 1970 року проти «Лейкерс» залишається одним із найвеличніших моментів в історії світового спорту. А очолює список незрівнянний Волт Фрейзер із результатом у 33 бали. Клайд провів 10 блискучих сезонів у Нью-Йорку, виграв два чемпіонства, 7 разів обирався до збірних захисту і став уособленням неповторного стилю та культури Великого Яблука, продовжуючи служити клубу вже як коментатор. Брансон став новітнім героєм, але Фрейзер усе ще залишається найвеличнішим.
Джерело: sports.yahoo.com
