Офсезон у НБА триває, але новий сезон поступово набирає обертів.

Національний календар трансляцій сформовано, нещодавно презентували повний розклад матчів, а до старту тренувальних таборів лишається трохи більше місяця.

Перш ніж почнеться хвиля прев’ю сезону, саме час поглянути, де зараз стоять усі 30 команд. Ось одна ключова цифра для кожної з них, яка пояснює стартові позиції перед сезоном 2025/26 та може стати визначальною упродовж наступних десяти місяців.

Атланта Гокс: 10 і 5

У Гокс є чимало причин для оптимізму — від прориву Дайсона Деніелса (кандидат на нагороду «Найпрогресивніший гравець») до, можливо, найкращого офсезону серед команд Східної конференції. Але реальні шанси Атланти на ще один вихід у фінал Сходу, вперше після сенсаційного плей-оф 2021 року, можуть залежати від прогресу Джалена Джонсона.

Форвард, якого часто переслідували травми, провів лише 36 ігор минулого сезону. Та коли він був у строю, мало хто настільки ефективно наповнював статистику.

Джонсон у середньому набирав 10 підбирань і 5 передач за гру, ставши одним із небагатьох поряд з Ніколою Йокічем, Яннісом Адетокунбо та Домантасом Сабонісом, хто досягнув цих показників. За останні чотири роки лише Джоел Ембіід також демонстрував подібні цифри. Це не означає, що Джонсон уже претендент на MVP, але він може бути набагато ближчим до рівня символічної збірної НБА та справжнього статусу зірки, ніж здається.

Бостон Селтікс: 99,5%

Найбільша втрата Селтікс цього сезону очевидна — відсутність Джейсона Тейтума, шестикратного учасника Матчу зірок, який відновлюється після розриву ахілла. Але не варто недооцінювати ще одну драматичну зміну — склад на позиції центрового.

У плей-оф минулого сезону «Бостон» віддав 99,5% ігрового часу на позиції центрового «без урахування хвилин у вже вирішених матчах (garbage time)» Ел Горфордy, Крістапсу Порзінгісу та Люку Корнету (за даними Cleaning the Glass). Тепер усі троє залишили команду.

Їх замінять Неміас Куета, Лука Гарса, Кріс Буше та Ксав’єр Тіллман. Кожен з них має свої сильні сторони, але всі вони поступаються класом тріо, яке пішло. Це означає серйозну перебудову для Бостона і тренера Джо Маззулли — ще один аргумент для скептиків, які сумніваються у здатності команди конкурувати у «перехідний рік» без Тейтума.

Бруклін Нетс: 3

За даними GeniusIQ, шість гравців Нетс минулого сезону проводили в середньому не менше трьох хвилин володіння м’ячем у матчі. П’ятеро з них — Денніс Шредер, Д’Анджело Рассел, Бен Сіммонс, Кілліан Хейс і Трендон Вотфорд — уже не в команді. Немає й Кемерона Джонсона, другого бомбардира клубу.

Новачок Майкл Портер-молодший має частково закрити прогалину у кидках, але він не є основним розігруючим, тож у молодого беккорту Нетс буде багато шансів проявити себе. Це означає неминучі труднощі й помилки на старті, адже Бруклін обрав рекордні п’ять гравців у першому раунді драфту.

Крім того, якщо Кем Томас залишиться в команді (обмежений вільний агент), варто чекати на його величезне навантаження. Минулого сезону він мав показник 32,6% використання володінь — лише трохи позаду Паоло Банкеро та Кейда Каннінгема.

Шарлотт Горнетс: 35,9%

ЛаМело Болл минулого сезону очолив лігу за показником usage rate (відсоток атак команди, завершених діями гравця) — 35,9%. Це 23-й найвищий сезонний показник в історії НБА. Зазвичай такі цифри демонструють суперзірки, які приносять величезну результативність: 19 із 22 гравців, що були вище за ЛаМело, у свої сезони потрапили до символічної збірної НБА.

Винятки — Демаркус Казінс у рік свого трейду з Кінгз до Пеліканс, Джермейн О’Ніл після скандалу «Malice at the Palace» (відомої бійки в Детройті) та Майкл Джордан у своєму першому сезоні за Вашингтон Візардс.

Але навіть якби Болл провів достатньо ігор для розгляду на потрапляння до символічної збірної НБА, він би не наблизився до цього рівня. Його PER став найгіршим в історії серед гравців із usage rate понад 35%. Додайте сюди регулярні травми — і постає питання: чи є Болл все ще франчайз-гравцем, навколо якого варто будувати команду, чи радше «шоу-меном» з м’ячем, який не приносить перемог.

Чикаго Буллз: 164

Буллз уже кілька років поспіль — класичний середняк НБА, і статистика це підтверджує. За чотири сезони після приходу Демара Дерозана, Лонзо Болла та Алекса Карузо команда має рекорд 164–164.

І навіть попри те, що Дерозан, Болл, Карузо та Зак Лавін уже не в складі, клуб не демонструє готовності до справжньої перебудови. Замість вибору драфт-піків у трейдах за Болла та Карузо Чикаго шукав готових гравців. У результаті все йде до того, що в сезоні 2025/26 вони знову опиняться десь на рівні балансу .500.

Клівленд Кавальєрс: 42%

За три сезони з Донованом Мітчеллом у складі Кавальєрс мають регулярний рекорд 163–83 (66% перемог) — третій результат у лізі за цей час. Але в плей-оф ситуація зовсім інша: 11–15 (42%).

Травми відіграли роль — Мітчелл, Даріус Гарленд, Еван Моблі та Джаррет Аллен щонайменше по разу пропускали матчі серії. Але проблема в тому, що команда навіть не була близькою до перемоги: три поспіль вильоти у серіях по п’ять ігор.

Після рекорду 64–18 у регулярці минулого сезону Клівленд знову має всі шанси на високу кількість перемог у 2025/26. Але зараз вони в тій самій точці, де були Мілвокі Бакс на початку десятиліття: усі перемоги в регулярці нічого не значать, поки команда не доведе це в плей-оф.

Даллас Маверікс: 5

Щоб Маверікс скористалися своїм конкурентним вікном, поки 33-річний Кайрі Ірвінг та 32-річний Ентоні Девіс ще не досягли середини 30-х, команді насамперед потрібне повне відновлення Ірвінга після операції на хрестоподібній зв’язці. Лише трохи менш важливим завданням є миттєвий високий вплив від першого піку драфту Купера Флегга, якому на момент відкриття сезону буде лише 18 років.

Флегг — один із найкращих талантів, які приходили до НБА за останні десятиліття, і потенціал у нього справді величезний. Але для гравця його віку й досвіду — це дуже складне завдання. За даними Stathead, лише п’ятеро підлітків в історії стабільно виходили у старті на периметрі в командах, які потрапляли до плей-оф: Джейсон Тейтум, Луол Денг, Кармело Ентоні, Тоні Паркер і Стефон Марбері. За останні 20 років це вдавалося лише Тейтуму.

Денвер Наггетс: 7

На Basketball Reference є цікава статистика — MVP award shares (частки голосів за MVP). Вона вимірює відсоток можливих голосів, які отримав гравець у певному сезоні, і підсумовує їх за всю кар’єру. Іншими словами, вона винагороджує не лише тих, хто вигравав MVP, але й тих, хто стабільно фінішував високо у голосуванні.

З трьома переконливими перемогами в голосуванні за MVP та двома другими місцями за останні п’ять сезонів Нікола Йокіч стрімко піднімається в цьому рейтингу. Завдяки другому місцю в сезоні 2024/25 він піднявся на сьоме місце в історії за сукупною часткою голосів за MVP, обійшовши Вілта Чемберлена, Шакіла О’Ніла, Карла Мелоуна, Тіма Данкана, Кобі Браянта та Янніса Адетокунбо. Якщо він покаже щось подібне у 2025/26, то пройде Білла Рассела і Меджика Джонсона. Ще два топові сезони — і Йокіч може обійти Ларрі Берда та навіть Каріма Абдул-Джаббара, щоб вийти на третє місце в історії, поступаючись лише Леброну Джеймсу та Майклу Джордану.

Для Денвера цей сезон має величезне значення у командному плані — Наггетс прагнуть здобути ще один титул після вдалого літа. Але й для Йокіча це також шанс зміцнити свій статус як одного з найкращих гравців в історії НБА.

Детройт Пістонс: 2

Навіть попри те, що Пістонс зробили величезний стрибок — з 14 перемог (найгірший результат у лізі) до 44 перемог та гідного вильоту в плей-оф, їхнє молоде ядро фактично не грало разом. Кейд Каннінгем, Джейден Айві, Аусар Томпсон і Джейлен Дюрен провели разом лише дві гри по п’ять хвилин. Через травми та ротаційні рішення їхні чотири ключові таланти (усім до 23 років) майже весь сезон не перетиналися на майданчику.

Додайте ще п’ятого піка Рона Голланда, і виходить, що п’ятірка свіжих лотерейних виборів ще жодного разу по-справжньому не грала разом.

Попри зміни у ветеранах на 2025/26 (Малік Бізлі, Тім Гардевей-молодший та Денніс Шредер пішли а Каріс Леверт і Данкан Робінсон прийшли), Детройту ще треба знайти відповіді на ключові питання: чи справжній прогрес Айві у триочкових кидках? чи Айві й Томпсон здатні зняти частину тягаря з Каннінгема в атаці? яку роль посяде Голланд після тихого дебютного сезону?

Голден Стейт Ворріорз: 47%

Основна проблема Ворріорз у більшій частині минулого сезону полягала в тому, що їхня атака повністю розвалювалася, коли Стефен Каррі відпочивав. За даними Cleaning the Glass, без Каррі та Джиммі Батлера III команда набирала лише 104,2 очка на 100 володінь — показник на рівні 5-го перцентиля (серед найгірших 5% показників у лізі) серед усіх складів ліги. Для порівняння, із Каррі цей показник становив 120,1 (85-й перцентиль).

Втім, після дедлайну присутність Батлера вирішила проблему. Коли він виходив на паркет без Каррі, рейтинг атаки складав 113,9 (47-й перцентиль) — абсолютно прийнятний рівень, адже Ворріорз достатньо сильні з Каррі, щоб їм лише потрібно було «втримати баланс» без нього. Додайте сюди феноменальний захист на рівні 99-го перцентиля у хвилинах Батлера без Каррі — і стає зрозуміло, чому Голден Стейт після його приходу мав рекорд 23–8 та третій показник net rating у лізі.

Звісно, у другому раунді плей-оф, коли Каррі травмувався, атака знову впала. Але й Батлер тоді теж був не в повній формі.

Хʼюстон Рокетс: 1.21

Рокетс минулого сезону виглядали чудово майже у всіх аспектах, але одна слабкість коштувала їм дорого. За даними Cleaning the Glass, Хʼюстон посів лише 22-е місце за ефективністю гри у позиційному нападі — найгірший показник серед усіх команд плей-оф. Особливо це проявлялося у ситуаціях один на один.

Згідно з GeniusIQ, Рокетс набирали лише 0,91 очка за ізоляцію і в регулярці, і в плей-оф. Гіршими були тільки Юта, Вашингтон та Торонто. Жоден із периметрових гравців Хʼюстона не створював стабільно якісних кидків проти організованого захисту: Фред Ванвліт (15-й перцентиль серед гравців із 100+ ізоляцій), Амен Томпсон (15-й) та Джейлен Грін (12-й) відверто буксували.

Рішення? Кевін Дюрант. Він не просто кращий за всі попередні опції, а й очолив всю лігу за ефективністю ізоляцій у минулому сезоні — 1,21 очка за атаку один на один. У Рокетс була одна слабкість, і вони її усунули. Тепер із Дюрантом, який братиме на себе вирішальні атаки наприкінці матчів, ця команда стане серйозною силою на Заході.

Індіана Пейсерз: 13.6

Основне завдання Пейсерз цього сезону — підготувати себе до повернення у статус контендера, коли Тайріз Халібертон відновиться після розриву ахілла у сезоні 2026/27. Є два ключові кроки: перше — знайти довгострокового замінника Майлза Тернера на позиції центрового (чи то Ісайя Джексон, Джей Хафф, чи хтось зовнішній), друге — визначити, який із молодих перших раундів — Беннедикт Матурін, Бен Шеппард або Джарас Вокер — стане частиною основи.

Матурін, колишній шостий пік, виглядає найбільш цікавим кандидатом завдяки своєму стилю агресивного прориву в атаку. Але прогресу від нього поки що мало. Його базова та розширена статистика майже не змінилася за три роки: наприклад, PER (де 15 — середній рівень) коливався від 13,1 у дебютному сезоні до 13,6 у третьому.

Якщо Матурін використає відсутність Халібертона для розвитку, а не залишиться на цьому статистичному плато, це стане величезним плюсом для Пейсерс у довгостроковій перспективі.

ЛА Кліпперс: 14.5

Кліпперс минулого сезону були домінантними у великій кількості відрізків — поки їхні зірки були на майданчику. Як тільки вони відпочивали, ситуація різко змінювалась. За даними Cleaning the Glass, Кліпперс були на 14,5 очка на 100 володінь кращими з Івіцаю Зубацем на паркеті — третій показник у лізі серед гравців із мінімум 1000 хвилин (вище лише Нікола Йокіч і Доріан Фінні-Сміт). Вплив Кауая Леонарда становив +10,5 очка (9-й результат).

Інакше кажучи, команді потрібно було укріпити лаву, і вони саме цим займалися влітку. Клуб підписав Брука Лопеса як ідеального бекапа для Зубаца. Додали Бредлі Біла та Кріса Пола на дешевих контрактах для посилення плеймейкінгу в беккорті. А трейд за Джона Коллінза дав фронткорту новий багатопозиційний вимір між Зубацем і Леонардом.

Так, Кліпперс старішають і матимуть жорстку конкуренцію на Заході, але вони залишаються реальним претендентом на титул.

Лос-Анджелес Лейкерс: 4.4

Маючи в складі Луку Дончіча та Леброна Джеймса, Лейкерс володіють практично «прийомом, проти якого майже неможливо захиститися»: пік-н-рол між Джеймсом та талановитим гардом роками створював матч-апи й приносив результат. Однак після гучного трейду минулого сезону команда рідко використовувала цей варіант у регулярці: за даними GeniusIQ, Джеймс ставив 3,8 заслона на 100 володінь для Дончіча, а Лука — лише 0,6 для Джеймса. Разом — 4,4 пік-н-ролів на 100 володінь.

Для порівняння: у Клівленді Джеймс та Кайрі Ірвінг ставили один одному 15,1 заслона, а з Остіном Рівзом у Лейкерс — 11,3.

Справедливості заради, Лейкерс адаптувалися до нового тандему «на ходу», і в плей-оф їхній показник різко зріс — із 4,4 до 9,2 (майже все це були заслони Джеймса для Дончіча, а не навпаки). Це дало очікуваний результат: команда в середньому набирала понад 1,2 очка за атаку, коли пік-н-рол Джеймс–Дончіч напряму призводив до кидка, фолу чи втрати суперника.

У сезоні 2025/26 Лейкерс мають значно частіше використовувати цю комбінацію, щоб отримати максимум від унікального дуету.

Мемфіс Ґріззліс: 30,5%

Ґріззліс опинилися у дивному положенні на своєму шляху: влітку вони зробили крок назад, обмінявши Десмонда Бане, але залишили глибокий і збалансований склад із кількома високооплачуваними зірками. Водночас без Джа Моранта у формі це все не має значення.

Проблема в його триочковому кидку. За останні три сезони, затьмарені травмами й дискваліфікаціями, Морант реалізував лише 30,5% кидків здалеку — найгірший показник серед усіх розігруючих у цей період (мінімум 500 спроб). За всю кар’єру його відсоток — 31,6%, другий найгірший серед активних поінт-гардів із мінімум 1000 спроб, гірший тільки Рассел Вестбрук.

У Моранта є багато інших сильних сторін, але в сучасній НБА, яка одержима простором і дальніми кидками, це не формула для перемог.

Маямі Гіт: 56%

Перед початком минулого сезону були всі підстави очікувати на давно обіцяний стрибок у нападі від Бама Адебайо. Він почав частіше кидати й влучати з-за дуги. Справді, Адебайо зробив 79 триочкових за сезон, тоді як до березня 2024 року у всій кар’єрі мав лише 9.

Але попри цей прогрес із дальньої дистанції, решта його атакувальної гри просіла. Його true shooting percentage (інтегральний показник ефективності кидків) впав до кар’єрного мінімуму 56%, що стало вже четвертим поспіль падінням після пікових 63% у сезоні 2020/21. Він також показав найгірший у кар’єрі відсоток виходів на лінію штрафних, рідко проходив під кільце і був одним із найменш ефективних пост-ап виконавців у лізі.

Тепер, коли до Тайлера Херро додався Норман Пауелл (лідирував у НБА за очками на дотик минулого сезону), у задній лінії Гіт буде більше атакувальної сили. Але для боротьби на Сході вони потребують, щоб Адебайо повернув свій колишній рівень у фронткорті.

Мілвокі Бакс: 1

У 2021 році Бакс контролювали НБА. Янніс Адетокунбо був дворазовим MVP і щойно здобув звання Фінального MVP у розквіті сил (26 років). Його оточувала сильна група ветеранів. Але… за чотири роки з того часу команда виграла лише одну серію плей-оф:

2021/22: виліт у другому раунді від Бостона

2022/23: виліт у першому раунді від Маямі

2023/24: виліт у першому раунді від Індіани

2024/25: знову виліт у першому раунді від Індіани

Травми лідерів — Лілларда, Міддлтона й самого Янніса — відіграли свою роль у цих поразках. Але виправдання не змінюють факту: це величезне розчарування для команди з таким статусом. Саме ця серія провалів і стала поштовхом до фінансових ризикованих кроків Мілвокі цього літа.

Міннесота Тімбервулвз: 21

Ентоні Едвардс продовжує підніматися у списках найкращих гравців ліги. У сезоні 2022/23 він уперше зіграв у Матчі зірок на третій рік у НБА. У 2023/24 потрапив до другої символічної збірної НБА, завершивши сьомим у голосуванні. У 2024/25 він знову потрапив до другої збірної, але піднявся на шосте місце у голосуванні.

Є й важливий нюанс: усі 21 чемпіонські команди НБА поспіль мали у складі щонайменше одного гравця, який потрапив до першої символічної збірної All-NBA. Від Детройта 2004 року й дотепер чемпіонів завжди вів топ-5 гравець ліги. Едвардс ще не на тому рівні. Але у 24 роки він має всі шанси зробити цей стрибок.

Після двох поспіль поразок у фіналах конференції Тімбервулвз мають чимало завдань: замінити Нікеля Александера-Вокера, контролювати навантаження Майка Конлі на схилі кар’єри, інтегрувати молодь. Але найважливіший розвиток — це ще один крок уперед для Едвардса. Він має стати повноцінним гравцем першої символічної збірної НБА, адже це перевірений шлях для лідера чемпіонської команди.

Нью-Орлінс Пеліканс: 2018

Який реалістичний найкращий сценарій для Пеліканс у цьому сезоні, якщо врахувати ризики травм у складі та той факт, що Дежауантей Мюррей вже відновлюється після розриву ахілла? Останній раз команда фінішувала у топ-6 на Заході ще у 2018 році. Це було настільки давно, що тоді в ростері Пеліканс були Тоні Аллен, Джош Сміт, Емека Окафор, Омер Ашик та Джамір Нельсон — ніби зовсім інша епоха в НБА.

І дарма, що вже стільки писали про їхній дивний літній трейд — коли Пеліканс віддали неприкритий пік першого раунду 2026 року (свій або Бакс) в Атланту, щоб піднятися лише з 23-го на 13-й у драфті-2025 — ризиків у них значно більше, ніж вигод у 2025/26. Навіть із Зайоном Вільямсоном у складі минулого сезону команда мала рекорд 10–20 — темп лише на 27 перемог, що дало б їм пік у топ-10.

Нью-Йорк Нікс: 940

П’ятірка у складі Джейлен Брансoн, О Джей Анунобі, Джош Гарт, Мікал Бріджес та Карл-Ентоні Таунс провела разом 940 хвилин у регулярці — найбільше в НБА. Лише ще одна п’ятірка (стартери Міннесоти з 714 хвилинами) подолала межу у 500. Це було очікувано, враховуючи схильність колишнього тренера Тома Тібодо до максимальної завантаженості основи.

Але, всупереч очікуванням, ця п’ятірка не показала ідеальної синергії, попри «віллановські» (Університет Вілланова) зв’язки та теоретичний баланс по позиціях. Вони завершили регулярку з нет-рейтингом +3,2 (різниця набраних і пропущених очок на 100 володінь), що звучить непогано, але насправді нижче середнього рівня для складу з такою кількістю хвилин. За даними NBA Advanced Stats, топ-50 п’ятірок із найбільшою кількістю ігрового часу мали середній нет-рейтинг +5,0. А вже у плей-оф стартова п’ятірка Нікс мала -6,2, і команді довелося більше покладатися на ротацію з Мітчеллом Робінсоном та Майлзом Макбрайдом, щоб дійти до фіналу Сходу.

Під керівництвом нового тренера Майка Брауна, та з додаванням більш надійних резервів (Джордан Кларксон і Гершон Ябуселе), ймовірно, ця п’ятірка не гратиме стільки ж разом у 2025/26. Але справа не лише в кількості хвилин — вони мають показати кращу гру, якщо Нікс хочуть уперше за XXI століття вийти у фінал НБА.

Оклахома-Сіті Тандер: 99,2%

Найкраща команда НБА знову йде у бій тим самим складом. Єдиний, хто залишив Оклахому, — Діллон Джонс, який провів усі 46 хвилин у плей-оф у «сміттєвий час». Іншими словами, чемпіони сезону 2024/25 повертають гравців, які склали 99,2% усіх хвилин у плей-оф.

Ця стабільність лише допоможе Тандер у спробі стати першою командою за останні 8 років, яка виграє титул поспіль. Вони знають, як грати разом, їхні молоді гравці мають ще один рік досвіду високого рівня, а склад лишається глибоким, жорстким і збалансованим.

Тандер встановили рекорд НБА за різницею очок минулого сезону, і є всі підстави вважати, що цього року вони можуть бути ще сильнішими.

Орландо Меджик: 2012

Я роблю цей огляд уже роками, і число для Меджик завжди однакове — 2012 рік. Це останній раз, коли команда входила до верхньої половини ліги за ефективністю атаки. Відтоді, після трейду Двайта Говарда, їхня атака стабільно була внизу: 27-ме, 29-те, 27-ме, 17-те, 28-ме, 25-те, 22-ге, 21-ше, 29-те, 30-те, 26-те, 22-ге і знову 26-те місце (дані Cleaning the Glass).

Можливо, саме цього року все зміниться. Здоров’я зірок навряд чи буде ще гіршим, ніж минулого сезону, а Десмонд Бане — це саме той шутер, якого Орландо чекали роками. Лайн-ап із Бане, Джейленом Саггсом, Францом Вагнером і Паоло Банкеро має бути достатньо продуктивним, щоб забезпечити пристойну атаку. А захист Меджик і так дуже сильний, тому навіть середній рівень в атаці може зробити їх реальним претендентом на Сході.

Філадельфія Севенті Сіксерс: 58

За останні два сезони Джоел Ембіід провів лише 58 матчів регулярки за Сіксерс. Якщо бути точним — після того, як його безпідставно висміювали за пропуск виїзду Філадельфії в Денвер у 2024-му, він зіграв лише 25 із можливих 121 матчів (21%). І навіть коли виходив на майданчик, це був не пік його можливостей.

Із здоровим Ембіідом Філадельфія могла б бути однією з найсильніших команд Сходу цього сезону. Але зараз це занадто велике «якби». У результаті Сіксерс входять у сезон 2025/26 з, мабуть, найбільшим розривом між потенційною «стелею» і «підлогою» серед усіх команд ліги.

Фінікс Санз: 2032

Жодна команда не поставила під загрозу своє майбутнє так сильно заради такого малого результату в теперішньому, як Санз. Уже наступного сезону вони будуть аутсайдерами навіть у боротьбі за топ-10 Заходу. Але й на «танкування» Фінікс перейти не може — клуб не контролює власні піки першого раунду аж до 2032 року.

Це ще шість років, протягом яких інші клуби користуватимуться їхніми шансами в лотереї. Уже цього літа Санз віддали Хʼюстону 10-й пік драфту, щоби потім знову забрати його назад у трейді за Кевіна Дюранта.

Портленд Трейл Блейзерс: 16%

Портленд виглядав командою, що прогресує, після сильного фінішу сезону 2024/25 і активного літа, яке принесло в клуб Джру Голідея та Деміана Лілларда. Фронткорт із Дені Авдією, Тумані Камарою та Донованом Клінганом може стати основою однієї з найкращих оборон у лізі.

Але чи буде у Блейзерс достатньо очок в атаці для плей-оф? Недооцінена проблема — втрата м’яча. Минулого сезону вони робили це на 16% володінь (29-те місце в НБА). Для контексту: інші команди знизу — Юта, Бруклін, Шарлотт і Вашингтон, мабуть, чотири найгірші в лізі.

Ситуацію може погіршити ще й те, що вони віддали Анферні Саймонса, який мав найкраще співвідношення асистів до втрат у команді. А враховуючи, що Ліллард навряд чи повернеться цього сезону, Портленду доведеться робити ставку на Скута Гендерсона. За даними Stathead, серед 30 поінт-ґардів із понад 1000 хвилин і вище середнього usage rate, Гендерсон мав 29-й показник за втратами, поступившись лише Расселу Вестбруку.

Сакраменто Кінгз: 120,9

За понад 1000 володінь разом минулого сезону нове «велике тріо» Кінгс у складі Домантаса Сабоніса, Демара Дерозана та Зака Лавіна поступалося суперникам через жахливу оборону, яка дозволяла 120,9 очка на 100 володінь (Cleaning the Glass). Це відповідає лише 11-му перцентилю серед усіх складів у лізі. А коли до цієї трійки додавався Малік Монк, захист ставав іще гіршим — 124,8 (3-й перцентиль).

Так, у цих цифрах була й частка невезіння на триочкових. Але проблема в іншому: у складі Кінгс немає достатньо якісних захисників, які могли б реально підтягнути їх до пристойного рівня. Після короткого конкурентного вікна Сакраменто знову опинилися в підвішеному стані: у них є талановита атака, але жодного способу компенсувати одну з найгірших оборон у лізі.

Сан-Антоніо Сперс: 30,4%

Найважливішим для Сперс цього сезону стане те, як Віктор Вембаньяма відновиться після тромбозу глибоких вен, який вибив його зі складу після Матчу зірок минулого сезону. Якщо він залишиться здоровим, то вже у третьому сезоні може потрапити до першої символічної збірної НБА й виграти звання Найкращого захисного гравця року.

Друга ключова тема — це те, як впишеться в систему компанія талановитих гардiв, і чи зможуть вони забезпечити достатньо простору навколо Вембаньями, щоб це мало сенс у сучасній НБА. Минулого сезону тріо у складі Де’Аарона Фокса, Новачка року Стефона Касла та другого піку драфту Ділана Гарпера реалізувало лише 30,4% триочкових (у Гарпера враховано ще й статистику з NCAA). Для контексту: Фокс минулого сезону мав 31% (за кар’єру — 33%), Касл — 28,5% у новачковому сезоні та 26,7% у коледжі, Гарпер — 33,3% у коледжі.

Сперс мають довгий горизонт для побудови команди навколо Вембаньями. Але тепер, коли 27-річний Фокс підписав великий контракт, клубу доведеться ухвалювати складні кадрові рішення в майбутньому, якщо ця трійка продовжить «ламати» простір.

Торонто Репторз: $1,1 мільйона

Репторз дорогі: за прогнозами Spotrac, їхня зарплатна відомість перевищить перший «апрон» на $1,1 млн. Це робить їх однією з лише шести команд ліги в такій категорії. І вони унікальні: інші п’ять клубів із такою фінансовою ситуацією або доходили щонайменше до фіналу конференції, або брали перше місце на Сході/Заході за останні два роки. А Торонто не потрапляв навіть у плей-оф уже три сезони поспіль.

Інакше кажучи, зазвичай команди на цьому рівні витрат готові йти на податки та штрафи, щоб максимально використати «вікно перемоги тут і зараз». Репторс же зібрали один із найдорожчих ростерів у лізі (Брендон Інгрем — $40 млн на рік! Іммануїл Квіклі — $32,5 млн!) без жодних ознак, що вони близькі до контендерства чи що стартова п’ятірка взагалі підходить одне одному.

Ці інвестиції дають команді певний «прихований потенціал», особливо на слабкому Сході. Але водночас — і величезний ризик, якщо пазл не складеться.

Юта Джаз: 23

Три роки після старту перебудови Джаз залишаються однією з наймолодших команд ліги. Із 11 гравців, які провели 800+ хвилин у минулому сезоні, лише четверо були старші за 23 роки — і трьох із них (Коллін Секстон, Джон Коллінз, Джордан Кларксон) клуб відправив влітку. Єдиний, хто залишився, — Лаурі Маркканен (28 років).

Хоча невідомо, наскільки активно нові ветерани (Юсуф Нуркіч, Джорджес Ньянг, Кевін Лав і Кайл Андерсон) гратимуть за Джаз у 2025/26 після трейдів, більш ймовірно, що команда дасть ще більше хвилин молоді. Два нові піки першого раунду вже додалися, а Тейлор Гендрікс (21 рік), колишній лотерейний пік, має отримати серйозніші шанси після того, як операції на нозі та гомілкостопі обмежили його до лише трьох матчів минулого сезону.

Вашингтон Візардс: 64

В історії франшизи Візардс лише двічі програвали 64 чи більше матчів за сезон. Перший раз — у 2023/24 (15–67), другий — у 2024/25 (18–64, та ще й із гіршою різницею очок).

І враховуючи, наскільки молодий склад отримає основний ігровий час цього сезону, немає причин чекати значно кращих результатів у третьому році перебудови. Навпаки — навіть після двох найгірших сезонів в історії клубу Вашингтон може знову опинитися серед аутсайдерів ліги.

Джерело: https://www.espn.com/nba/story/_/id/46004453/the-stat-swing-every-nba-team-2025-26-season#bos