Різдвяний день у НБА: рекорди Леброна Джеймса, спогади Дока Ріверса та знакові матчі різних епох
Різдвяні матчі НБА: спогади гравців і тренерів
Спогади про різдвяні матчі для Дока Ріверса — наче в тумані.
Починаючи з 1984 року, Ріверс грав або тренував у різдвяних матчах 17 разів. Коли він згадував дві свої улюблені різдвяні історії, головний тренер Мілвокі Бакс закономірно звернувся до протистояння Бостон Селтікс і Лос-Анджелес Лейкерс — хоча й не був до кінця впевнений, чи одна з цих історій справді сталася саме на Різдво.
Ріверс, колишній головний тренер Бостона, розповів одну зі своїх найулюбленіших історій. Він зібрав по 100 доларів з кожного члена виїзної делегації Селтікс під час поїздки до Лос-Анджелеса та сховав гроші в стелі гостьової роздягальні на арені Лейкерс.
(Цей легендарний мотиваційний прийом насправді стався після матчу регулярного сезону проти Лейкерс у лютому 2010 року, а Селтікс повернулися, щоб забрати гроші вже під час фіналу НБА.)
Він також припустив, що матч, у якому Лейкерс Кобі Браянта і Філа Джексона вийшли проти Селтікс у ретро-шортах, міг відбутися на Різдво.
(Насправді це було 30 грудня 2007 року — досить близько, щоб спогад злився з різдвяною атмосферою. Втім, Селтікс і Лейкерс справді зустрічалися між собою на Різдво у 2008 році.)
А от що Ріверс пам’ятає абсолютно точно, так це суперечливі відчуття від гри у святковий день.
«Я провів багато різдвяних матчів, — сказав Ріверс у коментарі ESPN. — Це інакше. Я одночасно і люблю це, і ненавиджу. Час із родиною — надзвичайно важливий.
Але водночас немає нічого кращого. Це улюблений матч, у якому хочеться перемогти. Коли ти виграєш різдвяну гру вдень, а потім повертаєшся додому до сім’ї — це просто неймовірний день. У мене було багато таких».
Десять команд, які виходять на паркет у головних різдвяних матчах, змушені підлаштовувати сімейні традиції під ігровий розклад або ж жертвувати відкриттям подарунків разом із близькими, якщо грають на виїзді.
Саме тому, коли Голден Стейт Ворріорз — які втринадцяте поспіль зіграють на Різдво (цього разу проти Даллас Маверікс на Chase Center) — опиняються в гостьовому матчі 25 грудня, клуб організовує переліт членів родин гравців до місця гри.
У той час як Леброн і Бронні Джеймси знову отримають можливість зіграти разом на Різдво, родині Джеймсів усе одно доводиться підлаштовувати святкування під матч.
НБА намагається зробити роботу у святковий день більш урочистою — тренерам і гравцям дарують подарунки: шкіряні гаманці, сумки або електронні гаджети.
«Ти прокидаєшся в номері 736 і забуваєш, що сьогодні Різдво, — розповів ESPN головний тренер Ворріорз Стів Керр про виїзні різдвяні матчі. — Потім бачиш повідомлення від Еріка Хаузена з написом “З Різдвом” і думаєш: “А, точно, сьогодні ж Різдво”.
Ти спускаєшся на командну зустріч, всі вітають одне одного з Різдвом, обговорюєте скаутинг — і це виглядає дуже дивно».
«На арені завжди є подарунок від комісара НБА Адама Сільвера — це приємно. Потім ти граєш, а трибуни наповнені святковим настроєм, бо люди приходять після різдвяного ранку. А ти думаєш про власну родину й шкодуєш, що не вдома. Але така робота. Це те, на що ми підписалися».
Різдво родини Джеймсів
Бронні Джеймс, 21, не пам’ятає часу, коли б він не дивився, як його батько грає на Різдво. Як і Бронні, ціле покоління виросло, спостерігаючи за Леброном Джеймсом, який виходив на паркет 25 грудня рекордні 19 разів з моменту свого дебютного сезону у 2003 році — включно з останніми 18 різдвяними днями поспіль.
Це також означає, що родина Джеймсів ділила свого батька з усім світом майже кожне Різдво.
«Ми просто сподівалися, що гра буде домашньою, щоб він міг бути з нами на Різдво, — розповів Бронні ESPN. — Але ми завжди збиралися вдома й відкривали подарунки зранку. Якщо його не було, ми чекали або робили це днем раніше. Тож усе завжди було ніби підкидання монетки. Але ми намагалися зробити так, щоб святкування відбулося саме в день Різдва».
Минуле Різдво стало історичним: батько й син уперше стали партнерами по команді в матчі, який відбувся 25 грудня. Хоча Бронні тоді не грав, він спостерігав, як Леброн перевершив Стефена Каррі в матчі проти Голден Стейт, набравши 31 очко, 10 передач, 4 підбирання, 2 перехоплення та 1 блок-шот.
«Я значно більше хотів би бути вдома з родиною, — сказав Леброн у суботу. — Але це гра. Це та гра, яку я люблю. Це та гра, яку я дивився в дитинстві на Різдво, спостерігаючи за тим, як грають найвеличніші. Для мене завжди було честю виходити на паркет цього дня.
Якщо бути повністю відвертим, я б із задоволенням провів увесь день вдома на дивані з родиною. Але мій номер назвали, наші номери назвали — і ми маємо виходити та виконувати свою роботу. І я чекаю цього моменту».
Незалежно від того, в який день родина Джеймсів святкує Різдво щороку, наймолодша донька Журі завжди починає святкування першою.
«Журі прокидається о шостій ранку й уже сидить унизу, чекаючи на нас, — усміхається Бронні. — Ми спускаємося десь через годину, а вона сердиться, що ми так довго. Просто сидить і дивиться на подарунки».
Леброн має найбільшу кількість очок в історії різдвяних матчів НБА (507), друге місце за передачами (137) та шосте — за підбираннями (143), але все це далося ціною необхідності підлаштовувати родинне святкування під ігровий календар.
«Я ніколи не був надто засмучений, — сказав Бронні. — Тобто, іноді так, але я розумів, чому це відбувається. Тому для мене це не було великою проблемою, і ми завжди знаходили спосіб відсвяткувати разом, коли він повертався.
Але, звісно, кожна родина хоче бути разом на Різдво. Іноді це було складно. Особливо для мами [Саванни], бо їй доводилося планувати все по-іншому».
«…Мої брати й сестри з мамою завжди були разом на Різдво. Але потрібно було придумати щось інше, щоб ми всі змогли зібратися в один момент. Це додатковий клопіт, з яким багато людей просто не стикаються. Це було трохи стресово для всієї родини, але ми справлялися».
Коли Леброну, якому зараз 40 років, зрештою доведеться завершити кар’єру й перервати свою різдвяну серію, можливо, Бронні опиниться в тій самій ролі, яку його батько виконував майже щороку.
«Наближається час, коли, можливо, я буду тим, хто поїде, а вони залишаться вдома без мене, — сказав Бронні. — Тож нам доведеться якось це вирішувати».
Різдвяний кошмар Стіва Керра
Минуло понад три десятиліття, але один із найкращих — і водночас найболючіших — фінішів у матчах між Нью-Йорк Нікс і Чикаго Буллз досі залишається для Стіва Керра справжнім різдвяним кошмаром.
За 3,3 секунди до кінця матчу 25 грудня 1994 року в Чикаго Буллз вели 100:97. Ентоні Мейсон виконав довгий вкид з-за лицьової, і м’яч полетів просто до Керра, який перебував праворуч від кошика. Тодішній гравець Буллз підстрибнув, щоб упіймати м’яч, але злякався, що може приземлитися й отримати свисток за пробіжку.
Тому він вирішив скинути м’яч партнеру.
«Я віддав його просто в руки [Г’юберту Девісу з Нікс], — розповів Керр ESPN, досі з відразою згадуючи той момент. — А він забив триочковий і перевів гру в овертайм. Це була найбільша помилка в моїй кар’єрі. Абсолютний провал. Це було просто тупо.
Один із найбільших кошмарів у моїй кар’єрі».
На щастя для Керра, Скотті Піппен врятував ситуацію одним із найкращих різдвяних виступів в історії. Піппен набрав усі сім очок Чикаго в овертаймі, виконав два вирішальні блок-шоти наприкінці додаткового часу й допоміг Буллз утримати перемогу 107:104.
Піппен завершив матч із 36 очками, 16 підбираннями та 5 перехопленнями, провівши на майданчику всі 53 хвилини. Після фінальної сирени він обійняв майже вибачливого Керра.
Майкл Джордан, який повернувся з завершення кар’єри пізніше того ж сезону, міг би бути не таким поблажливим.
«Я був би козлом, — сказав Керр. — Не хорошим GOAT, а поганим козлом. Усе закінчилося добре, але це було принизливо. Це був просто найтупіший розіграш. Я досі не зовсім розумію, чому так зробив.
Проблема в тому, що тепер щороку на Різдво, коли NBA TV показує класичні матчі, вони знову й знову вмикають цей момент. Я думаю: “Та блін, дайте ж мені спокій”».
Каррі та Грін: Честь і покарання Різдва
Як і для багатьох інших, різдвяною традицією дитинства Стефена Каррі було провести весь день, дивлячись баскетбол.
Тож коли настала його черга вийти на різдвяну сцену НБА, Каррі добре усвідомлював значущість цього моменту.
«Це благословення, бо ти розумієш: якщо твоя команда входить до десятки, що грає цього дня, значить, вона комерційно приваблива, — сказав Каррі ESPN. — Сам досвід гри в такому матчі — кайфовий.
До появи внутрішньосезонного турніру це був найбільший момент НБА до перелому календарного року. Відчувалася зовсім інша енергія».
Це Різдво стане для Голден Стейт 13-м поспіль, коли команда грає 25 грудня. Каррі взяв участь у всіх цих матчах, окрім трьох. Проте до недавнього часу різдвяні ігри складалися для нього не надто вдало.
У своїх перших восьми різдвяних матчах Каррі реалізував лише 35 з 116 кидків (30,2%), зокрема 10 з 49 триочкових (20,4%). У перших двох іграх 25 грудня він змазав 23 з 27 кидків.
«У мене немає улюбленого спогаду, — сказав Каррі, відповідаючи на запитання про найкращий різдвяний матч. — Я традиційно грав не дуже добре на Різдво, тож важко говорити про якісь приємні моменти».
Один із найяскравіших різдвяних спогадів Дреймонда Гріна взагалі не був пов’язаний із грою.
Під час безстрокового відсторонення у 2023 році за удар Юсуфа Нуркіча Грін переживав серйозний внутрішній кризовий момент, замислювався про завершення кар’єри й намагався віднайти мотивацію знову.
Але саме під час тієї 12-матчевої дискваліфікації він уперше за довгий час провів справжнє Різдво вдома з родиною — те, що, за його словами, тоді було дуже важливим.
«Це було чудово. Насправді, це було, блін, неймовірно, — сказав Грін ESPN. — Зазвичай Різдво зовсім не таке, як у дитинстві, коли ти проводиш його з сім’єю. Ми часто були на виїзді.
Я знаю, що на перше Різдво мого п’ятирічного сина мене не було вдома».
Замість того щоб бути з командою в Денвері того Різдва 2023 року, Грін відкривав подарунки разом із дітьми. Єдиний інший випадок, коли він не виходив на паркет у різдвяному матчі Ворріорз, стався у 2020 році — тоді йому завадила травма стопи, і він спостерігав за грою з лави у цивільному одязі в Мілвокі.
Грін зізнався, що коли все ж мусить грати на Різдво, інколи намагається «втамувати бажання» і дозволяє дітям відкрити один подарунок зранку, а повноцінне святкування відкладає до повернення додому після гри.
Втім, навіть попри те, що Грін є одним із лише десяти гравців в історії НБА, які оформили трипл-дабл у різдвяний день, гра 25 грудня часто змушує його почуватися не менш похмуро, ніж Скруджа.
«Як гравець НБА, ти хочеш бути на цій сцені — у центральних матчах, коли всі дивляться, — сказав Грін. — Але як людина — це, якщо чесно, чортове відчуття.
…У дитинстві я обожнював дивитися матчі НБА на Різдво. Кобі Браянт у білих формах Лейкерс. Я обожнював Шакіла О’Ніла.
Але НФЛ почала проводити ігри на Різдво, тож, можливо, вони заберуть це свято собі, а ми просто поїдемо додому».
Джош Харт і Донован Мітчелл: Різдвяні мрії та «Найгірша гра сезону»
Ранній початок матчу в полудень у звичайний ігровий день регулярного сезону може бути справжнім випробуванням для багатьох гравців НБА. Але для Джоша Харта різдвяний матч із раннім стартом — це ідеальний варіант, особливо тепер, коли в нього є двоє синів віком два з половиною роки.
«Зараз Різдво — це магія, — сказав Харт ESPN. — Найкращий різдвяний матч — це гра о 12-й, бо ранок і так повністю зосереджений на грі, на баскетболі.
Мені це подобається. Ти прокидаєшся, снідаєш, їдеш до “Гардену”, робиш свою роботу, сподіваюся, виграєш — і потім ідеш святкувати Різдво».
Цей матч стане для Харта сьомим різдвяним у кар’єрі. Він уже виходив на паркет 25 грудня у складі Лейкерс, Пеліканс, а тепер — і Нью-Йорк Нікс.
Його найяскравіший спогад про різдвяний матч датується періодом у Лейкерс, коли команда обіграла Ворріорз 127:101 у 2018 році. Це був перший різдвяний матч Леброна Джеймса у формі Лейкерс, але зірковий форвард зазнав травми паху вже під час гри. На авансцену тоді вийшов Реджон Рондо, який набрав 15 очок, 10 передач і 5 підбирань, вийшовши з лави запасних.
«Ми обіграли ту команду Ворріорз зі Стефом, Клеєм Томпсоном, Кевіном Дюрантом і Дреймондом, — згадав Харт. — Леброн отримав травму. Рондо перетворився на “плей-оф Рондо” й фактично повів нас до перемоги.
На жаль, він зламав палець. Я подарував йому пляшку вина Harlan Estate 2009 року, яку він відкрив прямо в літаку. Саме тоді я по-справжньому захопився вином».
Наступного року настрій Харта був уже зовсім іншим. Після обміну з Лейкерс до Нью-Орлінс Харт разом із Лонзо Боллом і Брендоном Інгремом знову опинився на різдвяній сцені, але цього разу — в останньому матчі дня проти Денвер Наггетс.
Хоча Пеліканс тоді перемогли 112:100, команда залишилася в Денвері після гри. Як і багато виїзних колективів, Нью-Орлінс вирішив не летіти одразу після матчу, щоб не повертатися додому о третій годині ночі.
Попри те що клуб організував переліт для родин гравців і влаштував різдвяну вечерю в готелі напередодні гри, Харт зізнався: усе, чого він і деякі партнери по команді хотіли на Різдво, — це приватний літак, який би одразу після матчу відвіз їх додому.
«Гра о 20:30 у Денвері була просто найгіршою, — сказав Харт, який має баланс 4–2 у різдвяних матчах. — Ми думали лише про те, як повернутися додому. Ми хотіли “PJ” (приватний літак) після гри, але команда залишилася на ніч.
Так, це була, без сумнівів, найгірша гра сезону».
Минуло чотири роки відтоді, як Донован Мітчелл востаннє грав у різдвяний день.
У 2021 році він набрав 33 очки й переграв Джейлена Брансона, який записав на свій рахунок 27, у переможному для Юти матчі проти Даллас Маверікс 120:116.
Цього Різдва історія повториться — Мітчелл і Брансон знову зустрінуться, коли Клівленд Кавалєрс завітають до Нью-Йорк Нікс на матч у Madison Square Garden.
«Чувак, я обожнюю грати на Різдво, — сказав Мітчелл ESPN, ледь стримуючи емоції. — Це означає, що ти робиш щось правильно як команда, так?
Я пам’ятаю, як був у бабусі, прокидався опівдні й до півночі дивився баскетбол увесь день. І тепер бути частиною цього — це справді особливо».
Під час своїх перших двох різдвяних матчів у складі Юти Мітчелл намагався не змінювати рутину: готувався так, ніби це звичайний ігровий день, а святкування переносив на день до або після гри — адже саме на Різдво припадає день народження його мами.
Цього разу матч Кавалєрс і Нікс відкриватиме різдвяний ігровий день, тож Мітчелл зможе відсвяткувати й відкрити подарунки вже після гри — у родинному колі в районі Нью-Йорка.
Для Мітчелла, який виріс у Нью-Йорку та Коннектикуті, гра на Різдво в Madison Square Garden — це здійснення мрії.
«Це те, що я ніколи не сприймаю як належне, — сказав Мітчелл. — Бо не кожен може сказати, що грав на Різдво. А грати цього дня ще й у Madison Square Garden — це взагалі щось особливе».
